вторник, 22 марта 2016 г.

Что мы думаем о баснях Крилова?

Байки І. А. Крилова знають і люблять дорослі й діти, тому що вони написані простою, яскравою, живою мовою, а зміст їх зрозумілий кожному. Улюблений прийом великого байкаря — алегорія. Під виглядом тих, що мукають, що бекають, що ричать героїв ховаються звичайні люди. Підкреслюючи достоїнства одних, І. А. Крилов з гумором викриває й висміює недоліки інших. Так, у своїй байці «Вовк на псарні» поет викриває боягузливу, брехливу й лицемірну натуру зубастого хижака, звеличуючи мудрість і життєвий досвід старого ловчего.
Читаючи байку «Осел і Соловей», ми сміємося над пихатими словами Осла, що радить пернатому майстрові співу Солов'єві брати уроки в півня.
Мляві, бездіяльні судді в байці «Щука» теж викликають глузування автора. Покірливими дурними Ослами, Козлами й старими Шкапами спритно командує хитра Лисиця, призначена Прокурором. Вона не новачок у таких справах і вміло рятує злочинницю Щуку, що їй « постачала рибний стіл », присудивши «і страшно, і небезпечно» утопити її в ріці.
Час іде, але й сьогодні, як і двісті років тому, ми зустрічаємося з неуцтвом і облудністю, дурістю й гординею. От чому байки І. А. Крилова залишаються не тільки близькими й зрозумілими, але й улюбленими читачами різного віку.
Учасники пректу

Комментариев нет:

Отправить комментарий